СУДОВА ПРАКТИКА: як працює ст. 117 КЗпП

Скільки б не було нарікань на застарілий Кодекс законів про працю України, насправді він містить чимало дієвих механізмів захисту прав працівників. Сьогодні ми починаємо серію публікацій про цікаві (нетипові) судові справи, які були у практиці адвокатів, що входять до нашого об’єднання. І почнемо із трудових спорів.

При звільненні роботодавці часто «забувають» віддати колишньому працівнику трудову книжку, недоплачують кошти, що мають бути виплачені при звільненні і т.д. Відбувається це, як правило, від відчуття безкарності та незнання працівниками своїх прав.

Так, згідно ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ст. 117 КЗпП передбачає відповідальність за порушення вказаного вище обов’язку:
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток ЗА ВЕСЬ ЧАС ЗАТРИМКИ ПО ДЕНЬ ФАКТИЧНОГО РОЗРАХУНКУ.

І дана норма реально працює. Ось, наприклад рішення суду, де роботодавець спочатку «забув», а потім зволікав з виплатою колишньому працівнику 241 грн., що обернулося для нього сплатою працівнику не лише заборгованості в 241 грн., але і 29 310,16 грн. справедливої компенсації за нехтування правами працівника. http://reyestr.court.gov.ua/Review/78916058

Аналіз судової практики з цієї категорії справ засвідчив, що ст. 117 КЗпП дуже рідко застосовується на практиці, проте як слушно зауважив німецький мислитель Йоганн Вольфганг фон Гете “Недостатньо тільки отримати знання; їх треба застосувати. Недостатньо тільки бажати; треба діяти.”